Головна main Війна в Україні: що буде далі?

Війна в Україні: що буде далі?

448

Знаєте, категорично не хочу в цей день ділити дотичних до війни на підрозділи, роди військ, належність до певних силових служб, тощо. Бо діленням можна далеко зайти. Хтось гордо називається бійцем добробату, хоча за документами був штатним службовцем МВС або ЗСУ. Хтось за фронт не отримав жодної копійки, бо підрозділ був справді таки добровольчим, а не штатним. Таких не бракувало. А хтось добровільно і за власним бажанням пішов до військкомату і воював у ЗСУ, на плечах яких виїхало 85% війни. Хтось отримав повістку і НЕ включив режим «мене тут нема» аби  п’ять років «втомлюватися від війни» тремтячи на дивані. А хтось пішовши по повістці на фронт, чесно виконував свої обов’язки і захищав країну – і не став аватаром та «вантажем 500», тобто відмовником.
 
А волонтери? Оператори БПЛА, медики-консультанти, фахівці з вибухівки та снайперської зброї, виробники радіо-локаційних систем… Був колись хлопчик-волонтер ботанічного вигляду, який програмував контролери на «Піонах». Він не був солдатом, не стріляв по ворогу, але робота його…
 
Не хочу ділити. На моє глибоке переконання, кожен хто пішов захищати свою країну і захищав чесно, у ті чи іншій мірі – доброволець. Бо той хто не хотів, мав 1001 спосіб не піти. Вони – пішли. Тому, це свято спільне, а не свято бійців окремих підрозділів. 
 
А що зараз можу згадати?
 
«Тобі що більше всіх треба?» «За що ти загинути готовий, за державу якій на тебе чхати? За те щоби олігарх багатів?» «Тобі там і двох копійок не платять – за що ти воюєш?» «Тобі у військкоматі сказали – негідний, чого тобі ще треба?» «От побачиш, тебе скалічать і ти залишишся нікому не потрібний, держава про тебе не згадає – вона на службу тебе не призивала» «Ти уже був на фронті – чого тебе тягне туди знову?»
 
Насправді, все було от десь так.
 
Хлопці уходили. Абсолютна більшість пішли у штатні структури ЗСУ та МВС. Там – зарплатні, забезпечення, офіційний статус. Пільги після дембелю. А я… Що мене тоді втримало в добробаті? Спеціальність. Не хотілося грошей – хотілося бути корисним. Певно – вдалося.
 
Поруч жили люди своїм звичайним життям. Лаяли «бариг і мародерів», втомлювалися від війни на дивані. А я знову і знову мотався до волонтерів, аби не втрачати кваліфікацію. Аби бути готовим. Аби коли приходив наказ – зібрати рюкзак, перевірити по чек-листу обладнання і поїхати на схід. Туди де стріляють. Виконувати завдання. Бо так було треба.
 
І не жалію.
 
Всіх хто добровільно пішов захищати свою країну – щиро вітаю. З Днем добровольця вас.
 
Окремо – вітаю бійців Добровольчої козацької роти «БУК» ім. Тараса Шевченка. Нашого загону. Новоазовськ, Широкіно, Маріуполь, Новотроїцьке, Мар’їнка, Авдіївка. Ці місцини пам’ятають нашу роботу. Зі святом хлопці і дівчата. Здоров’я вам всім. Козацького!

Завантажити більше пов'язаних статей

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *