Головна main У Мін’юсті нагадали особливості нотаріального засвідчення вірності перекладу

У Мін’юсті нагадали особливості нотаріального засвідчення вірності перекладу

184

Згідно з вимогами статті 38 Закону «Про нотаріат» консульські установи України також засвідчують вірність перекладу документів з однієї мови на іншу.

Порядок засвідчення вірності перекладу документа нотаріусом врегульовано статтею 79 Закону «Про нотаріат» та главою 8 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Засвідчити вірність перекладу документа з однієї мови на іншу може будь-який нотаріус України – як державний, так і приватний.

Про це повідомили фахівці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), зазначає Юрліга.

Крім цього, згідно з вимогами статті 38 Закону «Про нотаріат» консульські установи України також засвідчують вірність перекладу документів з однієї мови на іншу. Відповідно до підпункту 1.1 пункту 1 глави 8 розділу ІІ Порядку нотаріус засвідчує вірність перекладу документа за усним зверненням заінтересованої особи, а також за клопотанням заінтересованої особи при вчиненні іншої нотаріальної дії. Підпункт 1.2 зазначає, що нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови, з яких або на які перекладається документ.

Так, для перекладу надаються оригінали документів або їх нотаріально засвідчені копії. Документи, викладені на двох і більше окремих аркушах, що подаються для засвідчення вірності перекладу або засвідчення справжності підпису перекладача, повинні бути з’єднані у спосіб, що унеможливлює їх роз’єднання без порушення цілісності, пронумеровані і скріплені підписом відповідної посадової особи та печаткою юридичної особи (у разі наявності), яка видала документ, відповідно до статті 47 Закону.

Згідно з пунктом 3 глави 8 розділу II Порядку, якщо при вчиненні нотаріальної дії (посвідчення правочину, засвідчення вірності копії тощо) одночасно вчинюється й переклад на іншу мову, то переклад вміщується поруч з текстом документа на одній сторінці, розділеній вертикальною рискою таким чином, щоб оригінальний текст розташовувався з лівого боку, а переклад – з правого. Переклад має бути зроблений з усього тексту документа, що перекладається, і закінчуватися підписами. Під текстами оригіналу та перекладу вміщується підпис перекладача у разі здійснення перекладу перекладачем. Посвідчувальний напис викладається під текстами документа і перекладу з нього. Переклад, розміщений на окремому від оригіналу чи копії аркуші, прикріплюється до нього, прошнуровується і скріплюється підписом нотаріуса і його печаткою.

Як зазначається, якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус, згідно з пунктом 2 глави 8 розділу II Порядку та частини 2 статті 79 Закону. Перекладач разом з документом, що встановлює його особу, повинен надати документ, який підтверджує його кваліфікацію.

Завантажити більше пов'язаних статей

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.