“В Мелітополі злочини страшніші Бучі та Ірпіня”
З цих слів почалося спілкування з Евонною, матір’ю двох дітей. Вона, ризикуючи життям, змогла заїхати в окуповане росіянами місто Мелітополь, і вивезла звідти дітей.
Їхати до Мелітополя їй довелося з боку росії. На території України йдуть бойові дії. Ані цивільних, ані гуманітарну допомогу російські війська не пропускають. Маршрут проходив через Владикавказ, Кубань, Крим і далі до Мелітополя.
Їхала в одному вагоні з російськими військовими, повністю екіпірованими. Очевидно, що гарно екіпірований підрозділ належав до найманців приватної військової компанії. Жінка-військова, розповіла нашій героїні, що вже встигла повоювати у Сирії і особливо не прагнула їхати ще на війну в Україну. Відправили методом шантажу.
“… Я навіть з дівчинкою подружилася, яка воювала в Сирії.Новенька, її щойно призвали …відмовитись не може, інакше і діти і батьки будуть розплачуватися. Я в шоці, кажу: тебе ж вб’ють ,а вона: .я знаю … Ну ми плакали в кінці, вона мені подарувала електронну сигарету на випадок ядерної війни, а я брелок – перчатки з прапором України – на випадок, якщо попаде в полон…”, – розповідає очевидиця.
Деякі моменти своєї історії вона виклала у постах на фейсбуці.
Військова не втрималася і розповіла нашій героїні, як військові рф чинять спротив військовим діям. Мовляв, російські військові часто, одягнувши цивільний одяг, виходять на площі своїх міст з саморобним прапором національного спротиву – білим з нашитою посередині синьою полосою. Ці пікети не висвітлюють у ЗМІ. ФСБ відбирає відео та фото матеріал. Суди призначають великі штрафи. Бажання боротися проти системи мінімальне.
Також Евона каже, що не побачила ненависті до українців навіть з боку військових, що їдуть вбивати їх.
“У підсумку ніхто поганого слова в бік України не говорив. Вони всі віком мені в діти годяться! Просто бачити їх повністю екіпірованих зі зброєю в руках нестерпно! Натомість, я зрозуміла, що навіть вони в курсі, що ніякої операції не було ані в Сирії, ані в Грузії, ані в Афгані. І всюди, де вони помирають – помирають не за батьківщину … Вони воюють на чужій землі за наказом згори й гинуть на чужій землі”, – зауважила Евонна.
Найбідніше населення сподівається розбагатіти на війні – розповіли жінці російські військові. По факту заробітну плату не платять. В кращому випадку видають стартовими пакетами з російськими сім-картами, щоб продавати населенню за 300 гривень або 300 рублів. Такий курс вигадали самі окупанти. Мотивації воювати немає. Тому командири навмисно не платять гроші, бо розуміють , що почнеться масове дезертирство. Гроші в кращому випадку обіцяють після війни, або “спецоперації” як війну називають окупанти.
З дозволу керівництва відбувається “денацифікація” у населення нажитого за роки незалежності добра. Фактично, це пограбування українського населення.
Багато окупантів просто тікають, коли починаються обстріли артилерією, як це було під Оріховим.
“Потрапити в Мелітополь можна лише пройшовши через співбесіду ФСБ з годинними розмовами про “фашистів”, якими насправді є самі окупанти. Майже з істерикою вони доводять, що нібито полк “Азов” знищено, а про те, що його підрозділи продовжують діяти, мовчать”, – розповідає Евонна.
Героїню нашої розповіді врятував паспорт Чорногорії, з якою у рф поки немає конфлікту. Після довгих розмов про цілі війни проти України та сидіння на залізній лаві без води, жінку все ж таки відпустили.
Те, що вона побачила в місті, шокувало. Під час комендантської години – усіх, хто перебуває на вулиці – вбивають одразу, без попереджувальних пострілів.
Жінок молодих на вулицях немає. Виходять з одним або декількома чоловіками. Зґвалтування- нормальна практика.
Холодильники мелітопольського м’ясокомбінату перетворили на морг для російських солдат.
Колоборанти б’ються з окупантами за черешню та з’ясовують у кого вища “криша” – каже очевидиця.
З полоненими поводяться по-звірячому.
“30 хлопців кастрували, живуть вони в ямі і ще їх змушують виконувати важку фізичну роботу, слідкуючи, щоб ті не заподіяли самі собі смерть”, – розповідає очевидиця.
Магазини, аптеки – геть порожні.
Підозрілих людей одразу розстрілюють.
“Хтось видав пенсіонера, який ще 2003 року звільнився з СБУ. Росіяни спалили на його очах дочку, зятя та онуків в будинку, а потім його застрелили”, – каже жінка.
За її спостереженнями, вулиці Мелітополя ніхто не прибирає, сміття не вивозять. Скрізь у місті бруд та антисанітарія.
Наша героїня, ризикуючи життям, змогла зафільмувати частину жахів, які кояться в окупованому місті.
Вона завдяки паспорту громадянки Чорногорії, змогла успішно провести операцію з порятунку своїх дітей та вивезти їх за межі України.
Отже, росіяни коять військові злочини у кожному окупованому місті, перетворюючи “освобожденніе” землі на пекло. Тому, коли ЗСУ буде звільняти наші міста від окупантів, поряд з військовими мають іти журналісти – щоб фіксувати факти злочинів “по гарячих слідах”.
Нагадаємо, як повідомляв “Стопкор”, після визволення Бучі від російських окупантів у дитячому оздоровчому таборі виявили тіла вбитих мирних мешканців – свідчення жахливих військових злочинів рф.
Матеріал підготовлено за інтерв’ю очільника Шевченківського районного у місті Києві підрозділу ВГО “Стоп корупції” Володимира Чеславського.
