Незважаючи на відсутність жодних переконливих воєнних успіхів Росії в Україні, ВладімірПутін досі вважає, що зможе перемогти, навіть якщо війна йтиме на виснаження. Може здаватися, що він змінив ціль військової кампанії із захоплення всієї території України на встановлення контролю лише над Донецькою та Луганською областями, але це не так — Путін не відмовився від своєї першочергової мети. Захоплення всього Донбасу він може «продати» росіянам як бодай якусь перемогу або навіть спробувати після цього піти на мирні перемовини з Україно. Проте все одно це буде лише проміжний етап у його прагненні контролювати всю Україну або ж її більшу частину, окрім західних областей. Тому Росія буде воювати проти України, допоки в неї є на це воєнні та економічні ресурси. А їх може вистачити ще на декілька років.
Єдине, що зможе зупинити Путіна — його військова поразка в Україні. І це вже не здається суто аналітичним припущенням: за майже три місяці війни росіяни мають лише обмежений успіх на півдні та сході України, який дається їм дуже значною кількістю втрат живої сили та техніки, але під тиском української армії вони були змушені відступити від Києва та всього північного напряму загалом, а в останні тижні українська армія проводить успішний контрнаступ під Харковом. Багато українських та іноземних експертів і посадовців прогнозують, що за достатньої військової та економічної підтримки Україна зможе перемогти.
Так, військова, економічна та інша допомога Заходу відіграла важливу роль в успіху України, і з часом цієї допомоги стає все більше. Але зараз настав час для Заходу остаточно повірити в перемогу України та необхідність поразки Путіна як запоруки надійного миру на Європейському континенті. Й ось що Захід має зробити для цього.
Військова підтримка України. Країни НАТО майже вичерпали свої можливості надавати Україні радянські зразки озброєння, оскільки скоро на їхніх складах просто не залишиться цієї техніки. Тому українську армію необхідно якомога швидше переозброїти технікою західного виробництва та, відповідно, навчити нею користуватися. І нещодавно підписаний президентом США Джо Байденом закон про ленд-ліз відкриває для цього всі двері.
За ті кілька років, поки в Росії залишатимуться ресурси для війни з Україною, українська армія має здебільшого перейти на озброєння країн НАТО, яке, до того ж, за технічними характеристиками перевершує російські аналоги. Уже зараз в Україну надходить так необхідна нам далекобійна артилерія: американські гаубиці M777 та, за деякою інформацією, системи залпового вогню HIMARS M142. Наступним кроком має стати постачання сучасних систем ППО (як-от американські Patriot чи норвезькі NASAMS), винищувачі (як-от американські F-16 чи F-15 або ж Eurofighter Typhoons європейського виробництва), безпілотні літальні апарати (як-от MQ-9 Reaper) і танки (американські M1 Abrams, британські Challenger 2, французкі Leclerc та німецькі Leopard 2). Якщо ще кілька тижнів тому цей перелік озброєння можна було б вважати лише мріями українців, то ухвалений Сполученими Штатами закон про ленд-ліз робить це реальністю, фактично знімаючи будь-які обмеження на постачання американської військової техніки.
Політична підтримка України. Євросоюз має надати Україні статус кандидата в членство в червні, коли це питання розглядатиме Європейська Рада. За останні кілька років Україна втілила рекордну кількість реформ та на 63 % виповнила свої зобов’язання за угодою Асоціації з ЄС. Більше того, за деякими показниками розвитку Україна вже випереджає навіть дійсних членів ЄС. Наприклад, Україна стала першою державою, яка прирівняла електронні документи до традиційних, що стало дуже актуальним під час війни, коли багато громадян втратили доступ до паперових документів.
Не забуваємо, що для ЄС також вигідно, щоб Україна стала його частиною. З економічної точки зору Україна може забезпечити відносно дешеву робочу силу та ефективну логістику, що дасть змогу економіці ЄС стати більш конкурентоспроможною. Якщо ЄС має конкурентну перевагу у виготовлені засобів виробництва, то Україна спеціалізується на виробництві сировини та проміжних товарів: дві економіки взаємодоповнять одна одну.
Україна також є ключем до післявоєнної європейської безпеки. Наша країна значно перевершила очікування, витримавши військовий наступ Росії. Зараз вона має найдосвідченішу армію в Європі, яка могла б допомогти ЄС захищати свої кордони. Нова військова тактика, яку використовує українська армія, захоплює міжнародних спостерігачів. Проте ця тактика значно залежить від західної розвідки та зброї, тому дуже важливо, щоби ця підтримка продовжувалася.
Євросоюз постійно апелює до європейських цінностей, але українці дійсно за них воюють. Автори цієї статті не люблять апелювати до моральної складової міжнародних відносин, але якщо для ЄС дійсно мають значення європейські цінності, як це декларує Брюссель, то він має сприяти якомога швидкої інтеграції України.
Економічна підтримка України. Загальні економічні збитки України від російської агресії вже становлять понад 600 млрд доларів. Для подолання наслідків війни Україні буде необхідна широка міжнародна економічна підтримка, своєрідний План Маршалла, про що вже давно говорять українські та світові лідери. Але втілення цього Плану Маршалла неможливе без встановлення стійкого миру, а не просто припинення вогню.
Тому вже зараз світове співтовариство має розробити та втілити всеохопний план з економічної допомоги Україні саме у воєнний час. Це можуть бути не лише грошові транши, аби підтримати макроекономічну стабільність і просто тримати економіку на плаву, а й інвестиції в ті підприємства, які перебувають далеко від лінії фронту, надання дешевих кредитів для українських підприємців, зниження або скасування Євросоюзом мит для всіх українських товарів одночасно зі збільшенням їхніх квот на європейському ринку тощо.
Збільшення економічного тиску на Росію. Одночасно з підтримкою України Захід має не просто економічно тиснути, а душити путінський режим. Євросоюз витрачає приблизно 875 млн євро на день на купівлю російських енергоносіїв (якщо проаналізувати інформацію Жозепа Борреля, Верховного представника ЄС із питань закордонних справ і політики безпеки). У той час РФ витрачає на війну в Україні майже 870 млн євро на день. Тобто ЄС купівлею російських енергоносіїв фактично повністю покриває видатки Кремля на його агресію. Тому повне ембарго на російські енергоносії буде найбільш значним кроком Євросоюзу для припинення російської агресії.
Інший важливий крок — продовження санкційної політики проти РФ. Усі російські банки треба вимкнути від SWIFT, усім російським кораблям має бути заборонено заходити до портів країн Заходу, будь-який західний бізнес, який працює в Росії, має сплачувати додаткові податки до бюджетів своїх країн — ведення бізнесу у РФ має не лише стати токсичним (як є вже зараз), а й економічно невигідним.
Партнери України, включно з керівництвом НАТО, уже визнали, що вона може виграти цю війну. Проте їм потрібно буде підтримувати Україну доти, доки Путін продовжує конфлікт. Росія має більше військових та економічних ресурсів, ніж Україна. Але Кремль не може конкурувати з ресурсами Заходу, особливо коли він обтяжений масштабними санкціями. Надавши Україні гарантії довгострокової підтримки, Захід наблизив би перемогу як для нашої країни, так і для себе.
Ольга Лимар, Денис Давиденко, Маргарита Хвостова, для ECFR.EU
