Головна main Обороною війну не виграти: маємо не ізолюватися від рф, а перемогти її

Обороною війну не виграти: маємо не ізолюватися від рф, а перемогти її

64

Отже, про “маленьку культуру великої країни”, з приводу якої так збудилася частина наших, прости Господи, “публічних інтелектуалів” та “культурної спільноти”.

У нас, як у культури (суспільства, країни) є дві фундаментальні дилеми: свобода проти уніфікації та ізоляція проти перемоги. Наведіть мені успішний приклад ізоляції від сусідів у земній історії? Немає такого прикладу? Ой.

Вірити в те, що нам вдасться ізолюватися від рф, і пропонувати для цього методи на кшталт: а давайте всі для цього забудемо російську мову, і не пускатимемо сюди росіян, – гарні у світській сварці двох колишніх подруг. У політиці (та історії) це не пройде.

Ізоляціоністи дрібно мислять. Чи дрібні вони при цьому люди? Не обов’язково. Швидше – травмовані.

Але абсолютно точно – ізоляціоністи – це люди дрібної історичної культури, які намагаються видати спробу сховати свої емоційні травми від травмуючого фактора за історичну стратегію вирішення нами московської проблеми.

Це типовий приклад wishful thinking. Ні, не пройде. Ізоляція = оборона, оборона = поразка. Обороною війни не виграються.

Ізоляційні люди хочуть ізолюватися від Москви, а я хочу виграти у Москви – відчуваєте різницю? аби виграти, треба наступати. Ті, хто обороняються, програють – рано чи пізно, і це правило не має винятків.

Аби наступати, треба вміти активно втручатися у московські відносини, зокрема змінюючи їх антропотоки на свою користь, витягаючи звідти сюди опозицію, і тих, хто бажає свободи, підкріплюючи її тут, спрямовуючи їхню силу назад.

Друга дилема: свобода проти уніфікації.

Якщо ми тут б’ємося за Волю, і наша центральна ідея, і наш внесок у світовий розподіл праці – це “свобода + сила її відстояти” (а проти цього, здається, ні в кого немає заперечень), то як із цією ідеєю уживається бажання ізоляціоністів уніфікувати культуру до монопринципу – або українською, або ніяк?


Причому для обґрунтування цієї уніфікації використовуються найпримітивніший прийом, бо “різноманітність” трактується, як бажання зберегти тут і розвинути виключно російську мову і культуру.

Ой. А як же татарська? А болгарська? А вірменська? А грецька? А англійська – треба тут нам усім її вчити чи ні? Пісню ще можна скласти і заспівати тут англійською чи це вже “підрив національних культурних цінностей”?

Про всяк випадок нагадаю – англійською мовою було обґрунтовано і розв’язано більше воєн у світовій історії, ніж будь-якою іншою. І переважно – війн колоніальних.

Так ось, “П’ятий проєкт” – це не про російську мову та культуру. “П’ятий проєкт” – про Русь-Україну та про Волю-Свободу.

“П’ятий проєкт” – це створення тут умов для найкращої творчої праці всім людям, які хочуть вільно виявлятися і готові розділити (і захищати!) цей спосіб життя. Усі – як на Запорізькій Січі. Чи вони з Таїланду, чи з Ефіопії.

Так зараз працює Іноземний легіон у складі ЗСУ. І, жах, там є і Російський легіон. Який теж за свободу – свободу Росії.


У культурному відношенні дилема: “свобода – уніфікація” вирішується у “П’ятому проєкті” так: українській – підтримка, решті – свобода та право на участь.

Зараз багато розмов про те, що “не можна будувати вільне суспільство на невільній економіці”. А будувати вільне суспільство на репресивній/ізоляційній/невільній культурі – можна?

Нагадую, що базовою мовою державної моделі “Русі-України” та “П’ятого проєкту” є українська, без цього нічого не вийде, у цьому всі коди та ключі, бо українська – мова свободи.

І одне з головних завдань “П’ятого проєкту” – це відродження та розвиток нашої культури, відсіченої від своїх справжніх джерел, з часів монгольської навали. Української культури – у широкому розумінні цього слова.

Загалом, “маленька культура великої країни” це не про те, що Пушкін величніший за Котляревського, або “Даха Браха” дрібніша, ніж “Сплін”. Це про культуру дрібних реакцій на великі виклики великого світу. Культуру дрібних завдань та наївних уявлень.

Культуру, яка вірить, що вдасться ізолюватися від росії, і бажає оборонятися від неї, замість того, щоб наступати і ламати імперський принцип.

А на українському матеріалі та мові дрібні вірування панують і намагаються затвердитися, на суахілі чи марсіанській – немає найменшої різниці.

Це взагалі не про мову та не про належність. Це про широту, сміливість та адекватність уявлень про світ. Чи не культура визначає масштаб, а масштаб визначає культуру.

Я бачив (і бажаю, щоб цього було більше) такі зразки мислення українською, що це одразу ставило носія на верхні щаблі світової культури. Той же Олесь Бердник та Довженко. А був ще вірменин Параджанов – російською мовою, але з українським матеріалом.

Маленька культура – це культура дрібних реакцій на великі виклики. Приналежність до якої негайно й продемонструвала частина наших, “публічних інтелектуалів” та “культурної спільноти”, яка, як завжди, спробувала видати свої страхи за мої думки.

Не здатна ані читати, ані чути, ані розбиратися за межами своїх маленьких, полохливих уявлень про це велике та цікаве життя.

Наші ізоляціоністи, такі культурні, не можуть засвоїти різницю між культурною ідентифікацією та політичною.

Можете не любити мене персонально, Русь-Україну, “П’ятий проєкт” – на здоров’я, скільки завгодно, але читати хоча б навчитеся, це корисно навіть ізоляціоністам, довше протягнете.

P.S. Те, що ця частина спільноти дивним чином тяжіє до однієї і тієї ж політичної сили, навіть не розглядається.)

Хоча багато можна було б сказати про їхній “проєкт” – проєкт дрібних шулерів на великій проблемі. Але це потім, після перемоги.

І дозвольте, як моє послання до тієї частини громадських інтелектуалів та культурної спільноти, що так заметушилась, навести маленький уривок з гарного англійського (!) серіалу.

Хоча хочеться іноді просто процитувати Лаврова.

За матеріалами Facebook Олексія Арестовича

Нагадаємо, російській журналіст Олександр Невзоров ще не отримав паспорт громадянина України. Наразі він проходить бюрократичні процедури та перевірки.

Завантажити більше пов'язаних статей

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.