Мало хто знає в Україні, що злодії у законі, чи так звані кримінальні авторитети на разі усіми силами намагаються здобути українське громадянство. Насамперед тому що це легко та надає шлях до Європи. Найяскравішим прикладом справжнього колапсу є Нодар Асоян чи як його звуть у кримінальних колах – Нодар Руставський. Саме Нодар Асоян (Руставський) може заплатити найбільший в історії України хабар задля отримання нашого громадянства.
Отже, почнемо з того, что Нодар Жоржіковіч Асоян народився в грузинському місті Руставі в 1973 році, це сталося 4 квітня. Батько майбутнього злодія був покрівельником, а мати – домогосподаркою.
Неймовірна історія перевтілень російського “короля злочинного світу” “Нодара Руставського” в Україні. За шість років після Майдану він пройшов шлях від заборони в’їзду, обвинувачень у крадіжці, оголошення в розшук Інтерполом до без п’яти хвилин отримання статусу “політичного біженця”.
8 квітня 2020 року суддя Полтавського окружного адміністративного суду Сергій Бойко визнав протиправним та скасував наказ регіонального управління Державної міграційної служби №353 від 24 грудня минулого року, яким було відмовлено в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, що потребує додаткового захисту уродженця грузинського міста Руставі, громадянина Російської Федерації – Нодари Асояна, відомого у статусі так званого “злодія в законі” на прізвисько “Нодар Руставський”.
Свідомо або ні, служитель Феміди таким чином гідно привітав “короля злочинного світу” із його 47-річчям, яке Нодари Жоржикович святкував 4 квітня, відкривши шлях до завершення процедури юридичної легалізації “короля злочинного світу” в Україні.
Нодар Асоян чи Нодар РуставськийDетектив-Info долучається до свята “Нодара Руставського” та розповідає його історію неймовірного перевтілення на теренах України за останні роки.
Літопис Нодара
Згідно часопису профільного ресурсу “ПраймКрайм”, свій творчий шлях до еліти та найвищих щаблів кримінального світу уродженець Руставі розпочав у 25-річному віці, коли на території Грузії до касти так званих “злодіїв в законі” його долучили широко відомі у вузькому колі достойники – Георгій Хмелідзе (“Хмєло”), Едуард Асатрян (“Осетріна Старший”) та Лаврентій Чолакідіс (“Льова Марнеульський”).
Як вже розповідав Dетектив-Info, на кримінальний небосхил нашої держави зірка “Нодара Руставського” зійшла 2010 року, коли разом із королями злочинного світу на прізвиська “Хмєло” та “Куцу” (Георгій Лобжанідзе) він долучився до створення угруповання, що діяло на території Донецької області.
Після початку трагічних подій на Донбасі у 2014 році, зазначені особи перебралися до Києва. Подейкують, що змінити російський вектор прикладання своїх зусиль на український Асояна змусили дві обставини. Це складні взаємовідносини з правоохоронцями РФ та купа невирішених конфліктів “Нодара Руставського” з угрупованнями таких “злодіїв в законі” Гела Кардава (“Гела Гальський”), Едуард Асатрян (“Осетріна Старший”), Гоча Алпаїдзе (“Альфасон”) та Гілані Алієв (“Гілані Сивий”).
Тим не менш, остаточно з’язок із Батьківщиною Асоян не поривав. Зокрема, у мережі “гуляє” відео з Нодари Жоржиковичем у головній ролі, яке начебто було записане 23 серпня 2015 року в Москві. Правоохоронці тоді прихопили в Білокам’яній не тільки героя нашого пасквиля, а й ще двох його “братів по цеху” біля казино “Golden Palace”, але згодом відпустили.
Окрім того, вже під час розгляду позову Асояна в суді Полтави його адвокати додатково вказували: на початку 2017 року “король злочинного світу” перетинав український кордон з боку Російської Федерації, доказом чого виступає квиток залізниці РФ. На противагу цьому опоненти “Нодара Руставського” наполягали – де-юре уродженець Руставі в’їхав на територію України 6 квітня 2014 року та з того часу не залишав територію нашої держави.
Як би там не було, але невдовзі після його приїзду – 12 травня 2014 року, ДДМСУ винесла рішення №8-2637/14 щодо заборони в’їзду в Україну громадянину Російської Федерації Асояну строком на 5 років.
Можновладці аргументували це відомостями, отриманими від українського бюро Інтерполу. Згідно із ними, “Нодар Руставський” значиться за базою даних як стійкий прибічник кримінальних традицій, “злодій в законі” та лідер організованого злочинного угруповання, що діяло на території Москви та Ростова-на-Дону зі спеціалізацією озброєних розбійних нападів, вимагань, грабежів, крадіжок, шахрайств тощо.
Зокрема, з 2006 року Асоян перебував у міжнародному розшуку за погрозу вбивства, нанесення тяжких тілесних ушкоджень, розбій та крадіжку (ст.ст. 119, 158, 162 КК РФ). За два роки його затримали на території Греції, після чого здійснили екстрадицію “злодія в законі” до Росії, де за рішенням Ленінського районного суду Ростова-на-Дону чоловіка звільнили з-під арешту під заставу в розмірі 1 млн. рублів.
З’ясувавши ці, а також інші звитяги з дос’є “короля злочинного світу” шість років тому вітчизняні правоохоронці та чиновники резюмували: перебування Нодари Жоржиковича на території України може призвести до порушень громадського порядку та охорони здоров’я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб. Тож, щодо цього громадянина Російської Федерації, ДМСУ 12 травня 2014 року ухвалило рішення №8-2637/14 щодо заборони в’їзду в Україну Асояну терміном на 5 років.
Як “злодій в законі” обійшов заборону на перебуваня в Україні
“Нодар Руставський” оскаржив таку постанову – розгляд справи затягнувся на кілька років, де-юре завершився поразкою уродженця Руставі, хоча фактично це ніяк не вплинуло на нього – він продовжував мешкати в Україні. Здавалося б 15 березня 2017 року колегія суддів Вищого адміністративного суду України поставила крапку у поневіряннях Нодари Жоржиковича, коли залишила без задоволення позов “короля злочинного світу“.
Однак і ця ухвала не призвела до видворення достойника – на той час Асоян вже два місяці як перебував під слідством за спробу скоєння крадіжки мобільного телефону в Павлограді Дніпропетровської області. Відтоді наявність кримінальних претензій до “Нодара Руставського” з боку вітчизняних правоохоронців стала його індульгенцією. Річ у тім, що до остаточного вирішення справи Асояна здійснити видворення громадянина РФ не дозволяв закон.
Як вже писав Dетектив-Info, розгляд обвинувачення Асояна (який Києвом пересувається на елітних іномарках у супроводі значної кількості охорони, відвідує престижні заклади тощо) у спробі викрадення копійчаного мобільного телефону марки “Nokia 6303i” з автівки павлоградця Ігоря Уса (ч.3 ст.15 ч.1 ст.185 КК України), судом першої інстанції завершився тільки наприкінці лютого поточного року виправданням “короля злочинного світу”.
Втім, навіть такий вирок досі не набув законної сили – прокуратура оскаржила його в апеляції.
Все це відбувалося на тлі того, як навесні минулого року було вичерпано п’ятирічний строк заборони в’їзду Асояну на територію України. Напередодні цього Нодари Жоржиковича було затримано в одному з найпрестижніших ресторанів Києва “Караван” в компанії російського “злодія в законі” Андрія Іманалі на прізвисько “Полузвір”.
Після бійки в готелі Fairmont “Нодар Руставський” зажадав біженства
Вже у жовтні 2019 року “Нодар Руставський” та інші достойники стали провідними героями “Молдаванки на весіллі у Бакінського” – відкритого конфлікту поміж представників еліти злочинного світу України, який не вичерпано й досі.
А вже у грудні минулого року, Нодари Жоржикович звернувся до “міграційників” Полтави з проханням надати йому статус біженця “по причині його переслідування російською владою за активну проукраїнську позицію та вагому допомогу волонтерському руху України”.
Отримавши тут відкоша, “злодій в законі” попрямував до суду. 8 січня 2020 року суд призначив “справу Асояна” до розгляду та запропонував сторонам надати обгрунтування власних позицій. Зокрема, стороні “Нодара Руставського” було запропоновано до 1 лютого поточного року “надати докази здійснення ним активістської та громадської діяльності на території Російської Федерації, активної участі у політичному житті Російської Федерації, публічного висловлювання позиції стосовно конфлікту на території України та надання підтримки мешканцям Донецької і Луганської областей, які зазнали горя від агресії Російської Федерації”.
Зауважимо, всі ці речі йдуть врозріз із тими принципами, за якими функціонує верхівка злочинного світу. Тим не менш, 18 лютого 2020 року адвокати “злодія в законі” надали відповідь до суду.
В її тексті вказано, мовляв, на території Російської Федерації Асоян знаходиться під ризиком застосування до нього утиску та порушення прав людини як до особи, що висловлює свою підтримку Україні. Більш того – у РФ йому, буцімто, загрожує кримінальне переслідування на підставі сфальсифікованих матеріалів, фізичне знищення та позбавлення волі (через що Нодари Жоржикович побоюється повертатися до країни походження).
Надалі відбулася сенсація. Під час розгляду позову Асояна в суді Полтави були допитані двоє свідків. Вони заявили, що “Нодар Руставський” від початку військового конфлікту на території Донецької та Луганської областей брав активну участь в антитерористичній операції. Та як волонтер був одним із лідерів небайдужих громадян Російської Федерації, які проживали у Ростовській області та підтримували українських воїнів.
Свідки додали: з моменту створення громадської організації “Захист і реконструкція країни” (ЗіРКа) Асоян є її активним членом. А у вільний час Нодари Жоржикович “займається агітаційною роботою, збирає гуманітарну допомогу для Сходу України та робить усе можливе, щоб допомогти українській армії”.
На підтвердження здійснення Асояном волонтерської діяльності до матеріалів його справи долучили характеристики, надані “Всеукраїнським альянсом Бійців та Волонтерів АТО” та ГО “Захист і Реконструкція Країни” (ЗіРКа), а також подяки, виписані йому громадськими організаціями та головою Цукуринської селищної ради.
Додатково суддя Сергій Бойко намагався з’ясувати, чи перебуває наразі Асоян у міжнародному розшуку. З цього приводу “міграційники” вказували на наявність такого факту принаймні з 2019 року за запитом правоохоронців РФ.
У свою чергу, захисник “злодія в законі” також звертався із запитом щодо можливого розшуку Нодари Жоржиковича Комісією з контролю за файлами Інтерполу. Однак, тут йому нібито відповіли, що “не існує інформації для повідомлення, яка б стосувалася запиту”. Сам “злодій в законі” з цього приводу повідомив – останні три роки він постійно мешкає в Україні, тож навіть якщо його і оголосили в міжнародний розшук 2019 року, то це може свідчити про обґрунтованість його побоювань щодо можливого переслідування на території Росії.
Заслухавши всі ці аргументи та вивчивши додані докази, суддя Полтавського окружного адмінсуду Сергій Бойко, зрештою, виніс рішення про скасування наказу міграційної служби щодо відмови в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Він зобов’язав УДМС України в Полтавській області повторно розглянути заяву-анкету Асояна. Якщо вона буде взята в роботу, російський “злодій в законі” опиниться в кроці від завершення процесу своєї юридичної легалізації на території України та в короткотривалій перспективі може претендувати на громадянство.
Тим часом у вітчизняних народних обранців й понині не можуть дійти руки до прийняття спеціального закону щодо посилення відповідальності представників еліти злочинного світу, що дозволяє їм не тільки уникати відповідальності, а й домагатися розширення сфер власного впливу в Україні.
Асоян Нодари Жоржикович чи просто Нодар Руставський?
Шкільні роки минули для Нодар цілком успішно, а його сім’я тим часом перебралася з Грузії в Ростов-на-Дону – місто, з яким згодом виявиться пов’язаної все життя нашого героя. Там, в 1990 році, в свої 17 років, він поступив на перший курс інженерно-залізничного інституту. До речі, в довідці про зарахування першокурсник Нодар Асоян написав, що займався футболом.
Тоді ж його, як вступило в призовний вік чоловіка, поставили на облік у військкомат – і на цьому обліку він складався три роки, з 1990 по 1993, поки закони СРСР замінялися російськими. Але в 1993 році виявилося, що Нодар Асоян – громадянин Грузії, відповідно, служити в російських збройних силах не зобов’язаний і на обліку військкомату складатися не повинен.
Втім, Асоян не перемінив країну проживання, а залишився в Ростові. Так ось замість роботи по вже отриманій освіті Нодар вплутався в незаконну діяльність, почавши з дрібних крадіжок. І вже в 1998 році його «коронували», причому в рідній Грузії, а «хрещеним батьком» для нього став інший злодій.
«Король» ростовського вокзалу Асоян Нодари Жоржикович
Ім’я Нодара Асоян стало з’являтися на слуху серед ростовчан на початку 2000-х. Нодар Руставський, як стали його називати в злодійських колах – по місту народження (Руставі), виявив в собі організаторські здібності – і скористався ними у власному розумінні «успішного стартапу». Зібравши кілька кишенькових злодіїв, він почав промишляти на залізничному вокзалі Ростова-на-Дону. Члени цієї організованого злочинного угруповання діяли в натовпі пасажирів і в міських автобусах. Для цього вони розігрували цілі мізансцени: один «актор» зображував якусь привертає увагу натовпу ситуацію (наприклад, просив зупинити автобус заради нібито залишився зовні багажу), а другий тим часом «обробляв» кишені і сумки пасажирів.
Більш того, місцева міліція також складалася в змові і отримувала свою частку, тому банда Нодара Руставський відчувала себе досить спокійно. Сам Нодар тим часом займався справами злодійського співтовариства: їздив на сходки і «коронаційні церемонії». Притому, він придбав репутацію вельми принципового злодія – наприклад, він планомірно перешкоджав кримінальним «авторитетам» з іншого грузинського клану здійснювати наркотрафік в регіон (так як наркотики провозилися через український кордон). Але в другій половині «нульових» Нодар приєднався до клану впливового злодія Захарія Калашова (Шакро).
Злодій «в бігах» Нодари Асоян
Історія перебування Нодара Асоян в Ростові-на-Дону закінчилася в 2006 році. Чи то так зійшлися обставини, то це була спланована «підстава» від недоброзичливців, але банду «щипачів» затримали і судили завдяки одному випадку, коли пасажир зловив кишенькового злодія за руку і надав йому фізичну відсіч. Зав’язалася бійка, пограбованому були нанесені тілесні ушкодження, і місцеві правоохоронні органи не могли не зайнятися розбором справи. В результаті рядові члени банди отримали терміни, а ось сам Нодар Руставський, мабуть, маючи феноменальну чуття на неприємності, на момент арешту членів ОЗГ перебував в Греції і спійманий не був.
У зв’язку з такими обставинами, поки тривало слідство, Асоян оголосили і в федеральний, і в міжнародний розшук. І тільки в жовтні 2008 року його затримали грецькі правоохоронці в місті Кавала. У Нодара виявилися фальшиві документи. Міжнародного злочинця екстрадували в Росію – тобто не просто депортували, змусивши покинути межі країни, а передали «з рук на руки» російського правосуддя з метою подальших слідчих та судових заходів. В кінці лютого – початку березня 2009 року Нодар Руставський виявився найближче до ризику бути засудженим і відсидіти свій перший реальний термін – його навіть помістили до суду в Ростовське СІЗО. Але чи то в суді теж виявилися «перевертні в погонах», то чи зірки зійшлися для Асоян в якусь фартову комбінацію, але його не засудили, не зумівши довести його причетність до злочинів банди, і справа була відправлена на перегляд.
