Головна main «Не наражайте дітей на небезпеку». Відкритий лист директора школи з приводу офлайн-навчання з 1 вересня

«Не наражайте дітей на небезпеку». Відкритий лист директора школи з приводу офлайн-навчання з 1 вересня

84

Чи підуть українські діти в школу 1 вересня? МОН наполягає, що школярам потрібно надолужити програму. Батьки та вчителі бояться ракетних обстрілів

Повернення до звичайного навчання в школах чи все ж таки продовження дистанційного навчання?

Цими питаннями нині переймаються батьки, вчителі, керівники навчальних закладів та органів місцевого самоврядування. Міністерство освіти і науки (МОН) України наполягає, аби з 1 вересня в українських школах було звичайне навчання, однак лише там, де дозволяє безпекова ситуація та за певних умов. Натомість батьки пишуть петиції президенту, аби заборонити очне навчання в усіх навчальних закладах до закінчення воєнного стану і військових дій.

Батьки бояться ракетних ударів по школах

Батьки в Україні занепокоєні тим, що МОН планує відновити очне навчання школярів з нового навчального року. Після ракетних обстрілів об’єктів цивільної інфраструктури в різних регіонах, зокрема ТРЦ в Кременчуці, медичного центру та офісної будівлі в Вінниці, університетів у Миколаєві на сайті офіційного інтернет-представництва президента України почали масово з’являтися електронні петиції з проханням до президента з вересня продовжити навчання в онлайн-форматі для українських школярів та студентів.

Нині там зареєстровано вже близько 20 таких петицій.

Директори шкіл теж категорично “проти”

До редакції надійшов відкритий лист від директора школи на Київщині.

«Шановний пане міністре, шановні державні службовці МОН України, від яких залежить підготовка висновку про форму навчання українських дітей із початку навчального року 2022-2023!

До вас звертається директор одного із багатьох закладів освіти нашої держави.

Сьогодні я хочу звернути вашу увагу на те, що 19 липня було обстріляно та знищено один із ліцеїв Одеської області. До того відбувалося знищення й інших закладів як середньої, так і вищої форми навчання. І це – в період канікул, коли дітей в приміщеннях, на щастя, не було. Ворог системно та систематично посягає на інфраструктуру системи освіти України та продовжуватиме це робити й після 1 вересня. Країні, яка розпочала війну із фейків, потрібно підживлювати антиукраїнські настрої в своєму суспільстві, тому кожен «прильот» ворожих ракет по будь-якій освітній будівлі у будь-якому регіоні та в будь-якій – сільській або міській – місцевості буде використано для досягнення двох цілей: розповідей росіянам про те, що ЗСУ «прикриваються дітьми» та спонукання українського суспільства підтримати ідею так званого «переговорного процесу», аби зупинити обстріли та дати ворогу можливість використати це на свою користь.

Так, ми були країною, в якій недостатньо укриттів, в тому числі, у школах. І я не вважаю це «недбалістю», бо у можливість повномасштабної та підступної війни у центрі Європи у ХХІ ст. не вірив ніхто. Ніхто, крім тієї держави-терориста, яка до неї готувалася…

Тепер щодо основної мети мого «відкритого листа».

Петиція про дистанційне навчання із 1 вересня від батьків вже на розгляді. А ось, що думають про це педагоги. Уявіть собі ситуацію, при якій після чергового обстрілу сталося найгірше… І уявіть собі тих вчителів, які рятують дітей… І тих керівників, які нічого не зробили, аби протидіяти початку навчання у шкільних класах… А ще, уявіть, що ці дорослі люди, ще й лишилися живі, а дехто із їх вихованців – ні… І що краще? Звернутися до вас зараз, не виконати розпорядження про початок очного навчання, чи потім вмерти в страшних муках совісті, сумління та жаху?.. Ми дуже сумуємо за повноцінним освітнім процесом, але ми його зробимо якісним і під час «дистанційки». Ми навчилися. Ми знаємо, як забезпечити якість освіти у будь-який спосіб. Ми точно це зробимо.

Я певна.

Я – абсолютно реальна особа. Але я не підписуюсь під цим листом, а лишаю свої повні координати у тих друзів-журналістів, яких прошу поширити його. Роблю це із двох причин – аби уникнути звинувачень у власному піарі, та щоб не наражати учнів навчального закладу, який очолюю, на те, проти чого, власне кажучи, і виступаю – на практичне втілення ворожої ненависті…

Дуже сподіваюся на розуміння та практичну підтримку».

 

Завантажити більше пов'язаних статей

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.