Головна main Гроші під стратегію відновлення чи навпаки?

Гроші під стратегію відновлення чи навпаки?

40

Доки йде війна, всі сили України та цивілізованих країн спрямовані на боротьбу добра зі світовим злом, яке сьогодні уособлює Росія, однак рано чи пізно перед усіма постане проблема моделювання нової архітектури Світу. Зараз, по суті, закладається його рамка. В цьому контексті, перед українським суспільством постає проблема осмислення та визначення місця України в новому Глобальному Світі 2.0.

І тут головне — дотримуватися черговості в переліку завдань, які ми для себе визначаємо. Правильно, так би мовити, розставляти пріоритети.

Оптимістичні плани на невідомість…

Російського ведмедя ще не вбито, навіть не загнано за залізні грати, але, хоч як це парадоксально, починається, в певному сенсі, ділення його шкури: на найвищому рівні вже йдуть розмови про відбудову зруйнованої країни.

Недавно КМУ анонсував підготовку Плану відновлення країни та створення Фонду відновлення. Одночасно архітектурна спільнота розпочала збір підписів під маніфестом щодо відбудови українських міст, просторів та інфраструктури.

Міністерство фінансів оголосило відбір проєктів у рамках Програми з відновлення України на 340 млн. євро спільно з Європейським інвестиційним банком.

Розглядається ціла низка пропозицій щодо спрощення ведення будівельних робіт — без процедур закупівлі, без сертифікації матеріалів, без експертиз і навіть без проєктів. З одного боку, такі новації зрозумілі, а з іншого — знаючи «добросовісність» наших забудовників, виникають обґрунтовані побоювання щодо їх широкого застосування.

У Верховній Раді також проголосовано в першому читанні законопроєкт №7198 «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об’єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації», який викликав негативну реакцію як архітектурного середовища, так і місцевої влади в особі АМУ.

Ключове питання, яке залишається відкритим щодо всіх ініціатив влади, — відсутність прозорих і зрозумілих принципів розподілу коштів та механізмів контролю за їх використанням. І це є принциповим питанням, оскільки українське суспільство категорично проти того, щоб у результаті відновлення країни вузьке коло осіб, наближених до ОПУ, КМУ й інших органів влади, та місцевих еліт збагатилося на «освоєнні» західної фінансової допомоги. Про це свідчать дані опитування ZN.UA, згідно з яким лише 2% тих, хто на нього відгукнувся, вважають, що витрачанням коштів має займатися КМУ, 6% — що це має контролювати ОПУ, а ось 69% — за те, щоб контроль здійснювали самі міжнародні донори.

Понад те, 21 квітня ц. р. президент України Володимир Зеленський своїм указом створив Національну раду з відновлення України від наслідків війни, основними завданнями якої є: 1) розробка плану заходів з післявоєнного відновлення та розвитку України; 2) визначення та напрацювання пропозицій щодо пріоритетних реформ та (sic!) 3) підготовка стратегічних ініціатив, проєктів нормативно-правових актів, прийняття й реалізація яких необхідні для ефективної роботи та відновлення України у воєнний і післявоєнний періоди.

І тут постає ключове питання: яку країни ми хочемо отримати в результаті — просто відновлення того, що було, чи щось принципово нове?

Війна, як будь-яка криза, дає унікальний шанс збудувати принципово іншу країну та сформувати інше суспільство. Для цього насамперед потрібно визначити абриси країни, яку хочемо отримати в підсумку. В термінах стратегічного планування, це означає визначити Бачення та Місію України в новому Глобальному Світі — Україну 2.0. Отже, для підготовки стратегічних ініціатив, про які каже президент Володимир Зеленський, треба мати перш за все Стратегію відновлення країни.

Очевидно, що довоєнне уявлення про Україну — як країну посередині, країну багатовекторної політики, ланцюг між Сходом і Заходом, країну-вісь, за Бжезінським та іншими «фінляндизованими» підходами, — це уявлення міцно і безповоротно сконало в перші ж дні війни. В переритих окопами та снарядами українських степах, у розтрощених орками містах, на завалених розбитою бронетехнікою дорогах …

Вояки, тероборонці, волонтери, активні громадяни своєю звитягою де-факто створили нове Бачення та нову Місію України. Стисло їх можна сформулювати так: Україна це — Воїн — Охоронець Європи і всього цивілізованого Світу. Сьогодні це вже усвідомили не лише українці, а й переважна більшість країн, і саме тому вони допомагають нам зброєю та всім, чим можуть.

Нова Стратегія України

Виходячи з нового Бачення та Місії країни-воїна, необхідно розробляти й нову Стратегію розвитку країни. Тут слово «нова» досить умовне, оскільки Україна насправді не мала такої, були тільки Стратегія сталого розвитку до 2030 р. та низка секторальних стратегій — економічного розвитку, регіонального розвитку, поводження з побутовими відходами тощо. Слід розуміти, що Стратегія сталого розвитку має досить вузьке значення — як розвиток в умовах рівноваги з природним середовищем. У нинішній ситуації такий підхід безнадійно застарілий, і сім(!) стратегічних цілей цієї Стратегії, хоч і виписані красиво, однак не можуть служити орієнтирами розвитку всієї країни й абсолютно не відповідають викликам війни та майбутнього світоустрою.

В указі президента про Національну раду з відновлення України, зрозуміло, не визначено ні стратегічних, ні операційних цілей нової Стратегії. В резолютивній частині там подано лише перелік 23 робочих груп за напрямами, однак вони не визначають ні стратегічних цілей, ні пріоритетів розвитку. Певна річ, над цим потрібно окремо цілеспрямовано попрацювати, однак зрозуміло, що запропоновані вище Бачення та Місія України, з усією очевидністю, визначають нижче означені стратегічні цілі.

Перша — розбудова потужних Збройних сил України, здатних із технічною допомогою наших союзників не лише протистояти, а й тримати під силовим контролем Російську Федерацію до повного її одужання від фашизму.

Друга — завдяки членству в Європейському Союзі (імовірному) розбудова аграрного, інтелектуального та промислового секторів економіки з високою доданою вартістю (перехід від сировинного рівня до виробництва кінцевої продукції). Саме ці сектори економіки мають найбільші перспективи розвитку.

Третя — розбудова правової державної системи на основі примату громадянських прав і свобод, рівності всіх перед законом, ліквідації усіх форм політичної та економічної нерівності. Це означає безумовне знищення кланово-олігархічної системи організації державних інститутів та економіки.

Ці стратегічні цілі потребують ретельного визначення оперативних цілей, опису конкретних завдань і розробки плану реалізації Стратегії. Для цього знадобиться робота якомога ширшого кола представників усіх верств суспільства — експертного середовища, науки, бізнесу, держави, місцевого самоврядування та інших.

За наявності повноцінної Стратегії відновлення та розвитку України, яка має бути ухвалена у вигляді закону, і Плану її реалізації, прийнятого КМУ, логічно та послідовно може бути вирішене питання фінансування та контролю за використанням коштів майбутнього Фонду відновлення України. Для цього слід скористатися досвідом розподілу коштів Фонду регіонального розвитку, де всі без винятку проєкти проходять кількаступеневий відбір і фінансуються лише ті з них, котрі відповідають стратегічним і операційним цілям Стратегії регіонального розвитку та вписуються в завдання Плану її реалізації. Такий підхід набагато знижує корупційні ризики та зберігає орієнтацію на стратегічні цілі країни.

Мрія Пророка

Є велика імовірність, що короткострокові плани капітального ремонту країни — без бачення її майбутнього, без уявлення про кінцеві результати, без розуміння ролі України в Новому Світі з новою архітектурою безпеки, економіки та взаємодії країн, — призведе до бездумного витрачання мільярдів доларів, і зрештою ми опинимся в тій самій неправовій корумпованій недокраїні несправедливості та телевізійної брехні, в якій жили до 24 лютого 2022 р.

Хоч би як ми хотіли повернутися туди, в мирний час, але це неможливо. Сьогодні над Україною так зійшлися зірки, що ми маємо трагічний, кривавий, але все-таки шанс здійснити біблійну мрію нашого Пророка — і на оновленій землі врага не буде, супостата, а буде син, і буде мати, і будуть люде на землі…

Олександр Сергієнко, директор аналітико-дослідницьокго центру “Інститут міста”

Завантажити більше пов'язаних статей

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.