Нещодавно ми вже писали, що Казьмін Євген Васильович з ComInBank є доволі цікавою для СБУ особою через свій прямий зв’язок із росіянами. При цьому Євген Казьмін відмиває гроші криміналу з РФ, а допомогає йому у цбому ФСБ.
Євген Васильович Казьмін-український підприємець, власник ряду юридичних осіб в нашій країні. Принаймні, так говорить його офіційна біографія. Серед активів Казьміна найбільш значущим є група компаній «КВВ Груп».
Його ж називають фактичним власником Комерційного Індустріального Банку, який більш звичний під брендом ComInBank. Втім, як сам Казьмін, так і в банку цю інформацію заперечують. Тим більше, що і перший (Казьмін) і другий (ComInBank) замішані в масі неприємних історій. Що знову ж заперечується.
Взагалі біографія Євгена Казьміна і історія його причетності до володіння ComInBank вкрай заплутані. Пролити світло на деякі нюанси цієї історії нам допоможе Анатолій Мазур – Колишній співробітник Казьміна, який пропрацював з ним 12 років в якості начальника юридичної служби і присвячений в багато аспектів його бізнесу, про які сам Казьмін воліє замовчувати.
Що приховує Євген Казьмін у ComInBank
Перед тим, як дослідити розповідь Мазура про те, чому і як Казьмін купив ComInBank, варто згадати, що офіційним власником АТ «Комерційний Індустріальний банк» є громадянин Великої Британії Стефан Пол Пінтер (Stefan Pinter). Однак багато джерел стверджують, що Стефан Пінтер – особа підставна. Зокрема, це стверджує бельгійське видання New Europe в розслідуванні the first deputy head of Ukraine’s national bank is using her position to launder money (»перший заступник голови Нацбанку України використовує своє становище для відмивання грошей”). З бельгійцями згодні багато українських колег. Тому цікаво послухати, що про цю банківську історію говорить людина, безпосередньо колишній свідком покупки Євгеном Казьміним Комерційного Індустріального Банку.
Євген Казьмін за гратамиЗа словами Мазура, Євген Казьмін захотів купити банк в 2015 році. Тоді мова йшла не про конкретно комерційному Індустріальному банку (ComInBank), а будь-якому, який би підходив за ціною. Причому економічна складова в бажанні купити банк для Казьміна була другорядною. “Я думаю, що в той момент банк був потрібен Казьміну і як іграшка, і для іміджу… є якийсь збір металобрухту, є якась будівництво, якісь ходять гроші… а тут-банк. Людина відразу шанована, вона виходить на якийсь рівень, … наближається до медійних осіб, які будували банківський бізнес не один день»-говорить Анатолій Мазур.
За його словами, десь на початку 2015 року Казьмін почав пошук банку. Але не розумів-де цей банк Шукати. “Зрозуміло, що вивіска – це красиво, а що всередині банку відбувається? Казьмін взагалі в цьому нічого не розумів», – згадує Мазур. Він же додає, що спочатку Казьмін не налаштовувався на те, щоб купити банк з метою вивести через нього максимум грошей і збанкрутувати.
У пошуках відповідного об’єкта Казьмін вів переговори з власником «Дельта Банку» Лагуном, велися переговори про покупку «Петрокомерцбанка», але Казьмін був сильно обмежений у грошах. Тому і виникла ідея купити У Юрія Сидоренка (колишній керівник концерну ЄДАПС) ComInBank – Сидоренко просив за нього 5 мільйонів доларів, але ціну вдалося збити до 4,2 мільйона.
Угода відбулася, Сидоренко отримав ці гроші, а Казьмін – банк. Однак далі виникла проблема-в ComInBank знаходилося 120 мільйонів гривень оборотних коштів, також належать Юрію Сидоренко. Він втрачати ці гроші не хотів, тому у Казьміна виникла проблема – як їх вивести з банку.
Якщо суму в 4,2 мільйона доларів Казьмін заплатив зі своїх офшорів, то 120 мільйонів з банку потрібно було вивести легально, при цьому хоча б створивши видимість, що в банку залишаються оборотні кошти.
Чому Євген Казьмін не за гратами?
Євген Казьмін застосував наступну схему. ComInBank видав чотирьом підприємствам Казьміна – “Техінвестпроект», «Посейдон Трейд», «Вторколормет» і “Бучагорсторой” – кредити по 30 мільйонів гривень. Причому перші три були забезпечені порожніми “папірцями«, або, як каже Мазур, повітрям – всі ці підприємства займалися торгівлею брухтом металу і активів, здатних стати заставою під суму в 30 мільйонів, не мали. «Бучагорстрой ” в якості застави надала 40 гектарів землі, на якій вела будівництво житла.
До цього часу, хоча права власності на банк не були переоформлені, Казьмін вже поставив на ключові посади в ComInBank своїх людей. Далі схема була вже зовсім простою – » Бучарміськбуд «відправила за липовими договорами гроші на» Техінвестпроект«,» Посейдон Трейд«,» Вторколормет”, вони, у свою чергу, ці гроші разом зі своїми кредитами відправили в конвертаційні центри, і Сидоренко отримав свої 120 мільйонів готівкою.
А Казьмін залишився з банком, який видав 120 мільйонів нічим не забезпечених кредитів. «І ось ми стоїмо перед ситуацією – а банк-то порожній. Що робить Казьмін? Він починає брати кредити У інших банків. Під заставу своїх підприємств по всій Україні”, – розповідає Мазур.
Але активи підприємств Казьміна-це, в основному, майданчики для зберігання купленого металобрухту. Тобто-фактично “повітря”. У заставу йдуть також квартири на вулиці Богдана Хмельницького в Києві, в будинку, який впав (відселена п’ятиповерхівка в центрі Києва обвалилася 25 лютого 2016 року, загинуло кілька людей). Тобто і цей кредит під нерухомість-теж “повітря”, тому що застава перетворилася на руїни.
“Чому проводилася така політика? Казьміну потрібні були гроші. Оборотка Сидоренко з банку була йому віддана, а де взяти чергову оборотку? З офшорів своїх Казьмін гроші не хотів заганяти, потрібно було їх купити на ринку. Але ці гроші негайно виводилися з банку-Казьмін видавав їх в якості кредитів своїм або пов’язаним з ним підприємствам» – стверджує колишній керівник юридичної служби.
Фірми, на які видавалися кредити Cominbank’ом, реєструвалися на працівників холдингу Казьміна. Тобто на звичайних “фунтів”. Але для того, щоб контролювати банк, Казьміну довелося звільнити практично весь менеджмент ComInBank – від попереднього власника залишилися досить професійні кадри, вони просто не могли працювати в таких умовах.
Точно так само була змінена Наглядова рада банку – всі ці люди були працівниками кримських підприємств Казьміна. За словами Мазура, фактично керувала Cominbank’ом коханка Казьміна Ганна Олександрівна Венглинська, яка «почала тасувати кадри, так як вона вважала за потрібне». Вона стала начальником відділу кадрів банку. На думку Мазура, ” всі біди в банку пішли через неї», оскільки будь-якого досвіду роботи у неї немає. Вона і розігнала колектив банку, який міг побудувати правильну роботу банку. “Насправді-ComInBank це діра. Там нічого немає. Якщо туди прийде перевірка НБУ, то в ComInBank треба негайно вводити тимчасову адміністрацію», – вважає Мазур.
Але це була не єдина проблема банку. Старий власник пішов, новий прийшов, але офіційно банк не переоформлений, потрібно пройти юридичну процедуру. Для цього Казьмін звертається в юридичну контору «Остапов і партнери», де Казьміну пропонують оформити одинадцять часток банку по 9% на підставних людей – на той момент НБУ для власників часток розміром менше 10% не вимагав підтвердити офіційні доходи. Частки були оформлені на працівників банку. Але НБУ угоду не зареєстрував.
Тому довелося шукати новий варіант. Казьмін подає в НБУ заявку на придбання 100% акцій банку. Але в Нацбанку вимагають від Казьміна підтвердження доходів, з яких оплачується угода. Ось тут і виникає та анекдотична ситуація, над якою не сміявся тільки ледачий.
Казьмін, ніколи не платив податки, шукає варіант. Йому пропонують “намалювати” декларації за 2009, 2010 і 2011 роки – тоді ще не було електронного декларування. А потім ці декларації повинні були “раптово знайтися”. У результаті була розроблена схема, за якою в податковій адміністрації Шевченківського району столиці «знайшлися» декларації, згідно яких Казьмін продав дорогоцінні монети якомусь громадянину Беломесяцеву.
Запитати підтвердження було ні в кого-на момент “відшукання” декларацій Біломісяців і чиновник з Шевченківської податкової, «підписав» йому ці декларації, вже були мертві. Схема здавалася ідеальною, але в НБУ у Євгена Казьміна запитали-а де ви купили ці монети вартістю понад 100 мільйонів гривень? І за які гроші? Будь-які пояснення він дати не міг, тому покупка банку знову зірвалася.
Крім того, 1 лютого 2016 року відносно Євгена Казьміна було відкрито кримінальну справу № 22016000000000014 за статтею 110-2 Кримінального кодексу України «за фінансуванні дій, спрямованих на зміну держкордону з корисливими спонуканнями і в змові з групою осіб».
Але у вересні справу закрили на підставі прохання прокурора, оскільки «Євген Казьмін повідомив про свою незаконну діяльність або іншим чином сприяв її припиненню або запобіганню злочину, який він фінансував або вчиненню якого він сприяв».
Одночасно з цим сплив російський паспорт, отриманий Казьміним в Криму:
Але історію з паспортом теж зам’яли.
Однак все це сильно завадило в оформленні угоди з купівлі ComInBank. Тому в підсумку і з’явився “Британський інвестор” Стефан Пол Пінтер (Stefan Pinter), на якого і була оформлена покупка банку.
Станом на липень 2022 року ComInBank знаходиться в першій трійці проблемних банків, які стоять на межі банкрутства. ComInBank отримав від НБУ 3 978 984 000 гривень рефінансу, що для такої невеликої фінансової установи, як ComInBank, є досить суттєвою сумою.
Крім того, в грудні минулого року НБУ збирався ввести в ComInBank тимчасову адміністрацію, але, за чутками, перешкодила цьому заступник голови Нацбанку Рожкова, яка виводить через ComInBank гроші, що виділяються національним регулятором в якості рефінансування. Якщо ця версія вірна, то стає зрозумілим, чому ComInBank настільки щедро отримує настільки великі суми рефінансу, а їх використання ніхто не перевіряє.
