В пошуках справедливості: міжнародні органи з прав людини

Захищаючи свої права в Україні люди часто стикаються з бездіяльністю органів влади, та «стіною» процедурних вимог, що здатна вбити жагу до справедливості. Закордон нам допоможе?

Європейського суду з прав людини  Фото:  Alfredovic, (CC BY 3.0)

Європейський суд з прав людини
Фото: Alfredovic, (CC BY 3.0)

Борючись із системою правосуддя, правоохоронними, контролюючими органами, та взагалі, — державою, захисники або особи, які самі захищають свої права, часто натрапляють на типові холодні відповіді державних органів, на посмішки суддів у відповідь на вимоги про компенсацію моральної шкоди, на бездіяльність органів влади, на «стіну» процедурних вимог, що здатна вбити жагу до справедливості.

Як писав І. Стоун, «завзяття зрушить такі гори, які вірі й не снились», тож для людини, право якої порушено грубо та жорстоко, не існує перепон. Державний орган або будь-який інший суб’єкт може запобігти здійсненню людиною свого права, однак цей стан постраждалої особи є, всього на всього, тимчасовим.

Завданнями українських судів є забезпечити право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України [1]. Відмова суду третьої інстанції ставить крапку у державній судовій процедурі, проте навіть на цьому етапі засоби для захисту прав особи ще не вичерпано — залишається можливість звернутися до міжнародних органів з прав людини.

 Куди скаржитись?

Зокрема, українці можуть звернутися до Європейського суду з прав людини, Ради з прав людини, комітетів ООН та спеціалізованих процедур ООН, так званих, мандатаріїв. Деякі з цих міжнародних органів забезпечують можливість захисту одного й того ж права, але кожна процедура має різні можливості впливу на державу, стосовно якої подано звернення.

Оскільки ці міжнародні органи спілкуються між собою на предмет розгляду одних і тих звернень та здебільшого відмовляють у розгляді таких звернень, які вже було розглянуто або які розглядаються в іншому [2,3], слід одразу вибрати орган, переваги та недоліки процедур якого відповідають справі. Наприклад, у ситуаціях, де потрібно забезпечити невідкладні заходи стосовно особи, яку можуть депортувати або екстрадувати до країни, де їй загрожують тортури, звернутися можна до Європейського суду з прав людини [5], договірних органів (комітетів) ООН або відповідних спеціальних процедур ООН, які можуть зобов’язати державу «заморозити» процедуру депортації до прийняття остаточного рішення по справі.

Найбільш широкий діапазон прав людини захищають Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) та Комітет з прав людини ООН (КПЛ). Інструментом ЄСПЛ є Європейська конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікована Україною 17.07.1997 року [5]. КПЛ діє на підставі Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та Факультативного протоколу до нього, який Україна ратифікувала 25.07.1991 року, чим підтвердила мандат КПЛ здійснювати розгляд індивідуальних заяв проти України [6]. Ці два органи є найбільш загальними та дають можливість поскаржитися на декілька порушень одночасно.

 Звернення до Європейського суду з прав людини

ЄСПЛ є найпопулярнішим міжнародним судовим органом в Україні. За інформацією Міністерства юстиції України ЄСПЛ виніс 735 рішень по суті щодо України за час своєї роботи; розгляд заяви в залежності від ступеню важкості та інших обставин складає від двох років та іноді перевищує десять років [7].

Для того, щоб подати скаргу до ЄСПЛ, необхідно виконати умови прийнятності скарги та слідувати порядку її подання. Найголовнішими з них є правильно заповнений формуляр скарги та вичерпання національної процедури (всі можливі інстанції повинні відмовити особі в задоволенні цієї скарги), скарга має відповідати предметній юрисдикції ЄСПЛ та бути поданою в строк шість місяців з дня останнього рішення національного органу. Цікаво, що порядок подання скарги до ЄСПЛ описується на офіційному сайті Судової влади України [8].

Більш того, популярність «Євроконвенції» ми бачимо і в практиці суддів. Так, в єдиному реєстрі судових рішень України більше 323 тисяч постанов та ухвал судів з посиланнями на її норми [9]. Слід відзначити і той факт, що, незважаючи на обов’язковість виконання рішень ЄСПЛ, Україна не всі рішення виконує вчасно, на даний момент сформувалася черга з 1014 справ, які чекають на виконання [10].

 Звернення до Комітету з прав людини ООН

Рішення КПЛ також є обов’язковими для держави, яка є учасником Міжнародного пакту про громадянські та політичні права і Факультативного протоколу до нього. Проте ООН не має засобів контролю над державами стосовно виконання рішень, як Комітет Міністрів Ради Європи це робить по відношенню до держав-учасниць ЄКПЛ. За весь час КПЛ розглянув тільки 10 справ проти України [11]. Більшість формулювань у рішеннях КПЛ мають рекомендаційний характер і, тому, можуть бути виконані здебільшого завдяки особливому впливу органів ООН на державу. Може, через це українські громадяни віддають перевагу регіональному органу правосуддя. Не слід забувати, що у КПЛ є переваги перед ЄСПЛ. По-перше, Факультативний протокол до Пакту не містить вимоги щодо строку подання скарги, на відміну від вимоги в шість місяців ЄКПЛ. По-друге, рекомендації рішень КПЛ можуть виходити за рамки конкретної справи і містити рекомендації для держави з метою уникнення наступних подібних порушень. Тобто КПЛ є органом, покликаним, навіть, коригувати недоліки національної системи у сфері захисту прав людини.

 Інші інстанції

За таким само принципом працюють інші доступні українцям Комітети ООН: Комітет ООН проти катувань, Комітет з ліквідації дискримінації щодо жінок, Комітет ООН з ліквідації расової дискримінації, Комітет ООН з прав інвалідів [12]. Усі ці договірні органи працюють суворо на підставі міжнародних інструментів і тільки по відношенню до держав, які ратифікували ці інструменти та визнали мандат Комітетів розглядати справи проти них.

Тематичні мандати Спеціалізованих процедур ООН, яких на даний момент нараховується 39 [13], мають багато переваг у порівнянні з договірними органами ООН та регіональними органами. По-перше, вони не потребують вичерпання національних засобів захисту прав. По-друге, вони розглядають усі порушення прав людини з боку будь-якої держави, незалежно від того, чи є вона учасником тієї чи іншої міжнародної угоди. Основною вимогою спеціальних процедур є те, щоб зазначене порушення підпадало під мандат відповідної процедури. Наприклад, Робоча група з довільного затримання не розглядає порушення стосовно умов затримання (жорстоке поводження чи таке, що принижує людську гідність), а тільки обставини, що свідчать про довільність, тобто незаконність затримання [14]. Недоліком спеціальних процедур є те, що їх рішення не є обов’язковими для виконання, вони приймаються як рекомендація для держави.

Що стосується звернення до Ради з прав людини, то воно також можливо, однак тільки у випадках систематичних та грубих порушень прав людини у тій чи іншій державі. Окрім того, звернення до Ради не передбачає можливості застосування нею тимчасових заходів по відношенню до держави, також повинні бути вичерпані всі національні процедури. Звернення до Ради з прав людини може розглядуватись протягом тривалого часу. До цього міжнародного органу слід звертатися зі скаргою на систематичні серйозні порушення прав людини, які мають суспільний резонанс. Зазвичай такі порушення фігурують і у доповідях міжнародних неурядових організацій.

[1]“Про судоустрій і статус суддів”, http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2453-17
[2]Европейская конвенция прав человека, http://www.echr.coe.int/Documents/Convention_RUS.pdf – ст. 35 Условия приемлемости;
[3]Какработать по Программе ООН в области прав человекаСправочник для гражданскогообщества,http://www.ohchr.org/Documents/Publications/ngohandbook_ru.pdf – С. 159, 161.
[4]Регламент ЕСПЧ, Правило 39, http://www.echr.ru/documents/doc/12016643/12016643-007.htm#2100
[5]Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/475/97-%D0%B2%D1%80
[6] Факультативний протокол до Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_086
[7] Рішення щодо суті (за алфавітом), http://www.minjust.gov.ua/19612
[8] Порядок звернення до Європейського суду з прав людини, http://ksa.court.gov.ua/sud2190/for_people/evrosyd/doc1/
[9] http://www.reyestr.court.gov.ua/Page/4000
[10] http://www.coe.int/t/dghl/monitoring/execution/reports/pendingcases _EN.asp?CaseTitleOrNumber=&StateCode=UKR&SectionCode=
[11] http://juris.ohchr.org/search/results
[12] View the ratification status by country or by treaty, http://tbinternet.ohchr.org/_layouts/TreatyBodyExternal/Treaty.aspx?Treaty=CCPR&Lang=en
[13] Thematic mandates, http://www.ohchr.org/EN/HRBodies/SP/Pages/Themes.aspx
[14] Резолюция Комиссии по правам человека 1997/50 http://ap.ohchr.org/documents/E/CHR/resolutions/E-CN_4-RES-1997-50.doc