Старі питання до нового генпрокурора

Арештом пана Єфремова новий генеральний прокурор надіслав суспільству сигнал про те, що він збирається працювати по-новому. Проте, факти свідчать що справа (в обох значеннях цього слова) пана Яреми живе і перемагає.

Призначення пана Шокіна на посаду Генерального прокурора України викликало, м’яко кажучи, неоднозначну реакцію, як в суспільстві, так і серед депутатського корпусу: багато хто з народних депутатів висловлювався у тому дусі, що різниця між Яремою та Шокіним не така вже й очевидна. Питання викликало і чи не одностайне позитивне голосування по кандидатурі пана Шокіна депутатів з Опозиційного блоку. І дійсно, цікаво — а чим же новий Генеральний прокурор так сподобався опозиціонерам?

Втім, арешт Олександра Єфремова (який підозрюється, чомусь у «службових зловживаннях» а не, наприклад, у підтримці терористів), ніби зняв більшу частину питань до Віктора Миколайовича. Показовою тут є, наприклад, реакція пана Дмитра Тимчука. В себе на сторінці він написав наступне:

Друзья, я вынужден принести извинения за прозвучавшую от меня ранее критику относительно назначения Генпрокурором В.Шокина. И сразу отмечу: никогда ранее я не признавал своих ошибок с таким удовлетворением (даже — с радостью), как делаю это в случае с новым главой ГПУ.

Представление ГПУ на арест трех судей времен Януковича, а ныне — задержание А.Ефремова внушают надежду, что мы наконец-то получим новую Генпрокуратуру и новый уровень правосудия. А в итоге – справедливость, за которую и боролся Майдан. Если бы нынешняя власть начала свою деятельность с подобных шагов, то лимит доверия к ней от общества сегодня был бы воистину неисчерпаемым. Лишь бы нынешние начинания не захлебнулись!

Але чи все так чудово, як можна судити з огляду на наведену вище цитату? На даний момент нового Генерального прокурора неможливо звинувачувати у бездіяльності, проте деякі з його дій викликають, як мінімум, подив.

Я вже писав про те, як Генеральна прокуратура (не інакше як від відчаю) почала переслідування Сергія Бондарчука, людини, що не мала жодного стосунку до злочинів минулої влади. Про все те, що викликає здивування у цій конкретній справі, я вже писав; якщо коротко — як могло статися, що до екс-громадянина РФ Саламатіна питань щодо експорту озброєнь нема, а от до «нев’їздного» до РФ Бондарчука — є?

Справа проти Бондарчука з самого початку справляла враження «імітації бурхливої діяльності» з метою продемонструвати, що Генеральна прокуратура щось таке важливе робить — якщо не придивлятися детальніше, то в це навіть можна було повірити. Однак заміна генерального прокурора не призвела до закриття справи — як повідомляє прес-служба МВС, міністерство навіть оголосило колишнього керівника «Укрспецекспорту» у розшук.

Це лише один приклад, який мені зручно використовувати, оскільки я мав можливість розібратися в цій справі детально. Генеральна прокуратура продовжує розслідувати, як здається, абсолютно «фейкову» справу проти Сергія Бондарчука. Можливо, це пояснюється тим, що система «працює» просто по інерції, а можливо — політичними мотивами. У будь-якому випадку, ситуація, що скалася, не додає впевненості у тому, що ГПУ якісно та сумлінно виконуватиме свої обов’язки.

Алішер Рустамов

Журналіст, оглядач, громадській активіст.