Корупція в освіті: такі «золоті» золоті медалі

Золота медаль, хоч і не містить в своєму складі ні грама золота, а в останні роки — ще й не відіграє жодної ролі при вступі до ВНЗ, через дивну інерцію свідомості продовжує залишатися об’єктом, заради якого багато хто готовий порушити закон.

Ще з часів СРСР в усіх батьків залишилася найпотаємніша мрія: побачити своє кохане дитинча із золотою медаллю на шиї. І хоча мало хто на це сподівається, думка про медаль та її «бонуси» не полишає мозок середньостатистичного школяра, вихованого (пост)радянськими мамами і татами. Але мрії розбиваються об жорстоку реальність: медалістом завжди стає хтось інший, а не ви й не ваші діти.

Щороку в Україні випускається приблизно 400 000 учнів, із них майже 8% медалісти. Відповідно до положення про золоту та срібну медалі, вона автоматично видається тим учням, чиї семестрові оцінки за останні 2 класи навчання перевищували оцінку 9 (у випадку із срібною медаллю, оцінка 9 може траплятися не більше двох разів).

Що саме впливає на отримання медалі та як це змінити? Спробуємо розібратися.

Згідно опитування, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології, найчастіше хабарі вимагають у середніх загальноосвітніх закладах — 59,7%. І, хай як це прикро,  63,8% опитуваних самі пропонували хабар. Цікаво, правда? Школам програла навіть міліція з медициною. Втім, щодо, власне, медалей, статистики немає.

За допомогою соцмереж, сайтів «Вгороде Киев», «Світ мам» та офіційної групи «Громадського Сектору Євромайдану» ми провели власне дослідження цієї проблеми. Результати виявилися вражаючими. У перший день на наше опитування відгукнулись більше 50 осіб. Усього нам вдалося опитати 316 людей із різних куточків країни, різного віку та з різними ситуаціями. Їм було поставлено приблизно однакове питання щодо поборів у школі, «натягування» оцінок та куплених медалей. 31% підтвердили наявність гострої проблеми хабарництва, що потребує негайного вирішення,  55 % погодилися, що така ситуація існує на побутовому рівні: тобто оцінки виставлялися за допомогою невеличких «подаруночків» учителям і школі (цукерки, парфуми, дорогі спиртні напої тощо), а 14% повідомили, що вперше чують про таке явище.

Багато коментаторів, що стикалися з цією проблемою, описували дуже подібні випадки поборів.

Окреслимо декілька основних категорій, ілюструючи їх найбільш яскравими коментарями опитаних людей.

Цукерки та спиртні напої

Звичайно, це лише умовна назва. У цю групу входять усі презентики, які зазвичай підносять школярі своїм учителям. Цікаво, що більшість вважає це нормою: мовляв, як без цього?

1

Подарунки школі, директорові чи завучу

Такі подарунки коштують набагато більше за цукерки. Це може бути будь-що, починаючи від браслета добрій вчительці й закінчуючи подарунком директорові на день народження чи школі на ремонт.

1
3 4

 

 Власне гроші

У поєднанні із наступною категорією цей корупційний засіб є ефективним і для вступу до загальноосвітньої школи, і для отримання медалі. Причому сума внесків варіюється, в залежності від престижності школи, місця її розташування, матеріальних можливостей батьків.

123 

Зв’язки

Думаю, тут усе зрозуміло.

Позакласні заняття

Деякі вчителі мають більш оригінальний підхід. Після уроків вони підробляють репетиторством. Це доволі прозоро виглядає: учень, якому потрібна допомога, наймає репетитора, щоб підтягнути свій рівень знань. Де ж хабарництво? Але тут є заковика: діти, котрі позакласно навчалися у певного шкільного вчителя, мають кращі оцінки, ніж ті, хто займався цим у інших репетиторів.

1 2

У ході дослідження майже 30 осіб підтвердили, що інакше як за гроші чи зв’язки медаль в їхній школі отримати майже неможливо. Декілька також повідомили про випадки, коли золоту бляшанку їм пропонували самі класні керівники або директор.

1 2

Підсумовуючи отриманні нами дані, можна описати принцип дії такої системи. На початку 10 класу збирають найбільш здібних учнів і пророкують їм медаль. Задля неї діти повинні або гарно навчатися упродовж двох останніх років (із допомогою школи, звісно), або заплатити гроші. Про майбутніх медалістів докладають усім вчителям, щоб у разі виникнення спірних питань усе вирішувалось на користь медалістів. Таким чином тим, хто «не обраний» для медалі, атестат із відмінними оцінками не світить.

Ось коментар учительки, яка з цим стикалася.

3

Справді так, працює ця система вже багато років, і від неї потерпають не лише школярі та їхні батьки, а й самі вчителі. Чи не потерпають? Деякі люди взагалі не бачать у цьому нічого такого: «Усі так робили, а ми що, гірші?», «Моїй дитині потрібен був гарний атестат, що я мала робити?» А хоча б змінити школу! Є ж у нас справді чесні вчителі, а головне — директори, що виставляють оцінки по совісті і з пошаною ставляться до своїх підопічних. Та чого ж ми хочемо від системи, якщо більшість людей самі її підтримують? Отже, нас це влаштовує…

Хоча іноді трапляються слабенькі рухи в сторону якихось змін. Щороку за побори все більше шкіл закривається, а директорів арештовують. Та це лише краплина в морі. Найчастіше спроби щось змінити закінчуються на початковому етапі:

5

Звідки така жага до цих медалей? Я відкрию вам цю таємницю. Золота та срібна медалі не дають абітурієнту аж нічого. Не очікували? Авжеж! От років 10 тому медаль вважалася чимось надзвичайним і давала неабиякі бонуси при вступі у ВНЗ. Але що ми бачимо зараз? Вже немає вступних іспитів, конкурсу атестатів, медалей… Єдине, що має вагу при вступі — це середній бал атестата та сумарна кількість балів на ЗНО.

Що робити?

На справедливе запитання «Що з цим робити?» відповідає КМДА. Заступник мера Києва Анна Старостенко нещодавно дала інтерв’ю, у якому дає конкретні рекомендації киянам, що зіткнулися з хабарництвом у школах. За її словами, вже майже півроку ведеться активна робота над цією проблемою. Як це працює? Усе залежить від батьків:

«Зі своїми скаргами вони(батьки) звертаються до Київського міського голови, до мене як профільного заступника голови КМДА чи до керівника Департаменту освіти і науки, молоді і спорту. Згідно до закону про звернення громадян ми зобов’язані виїхати і на місці перевірити факти, викладені в зверненні. У разі підтвердження фактів корупції, державна влада повідомляє про них адміністрації школи, винній особі виноситься догана і встановлюється термін, за який порушення має бути усунене. Якщо цього не відбувається, виноситься друга догана і винна особа звільняється».

 

Гаразд, а що робити далі, із самою системою? Я пропоную такий план.

1. Люди

У країні доти пануватиме хабарництво, доки люди даватимуть хабарі. Яких змін можна вимагати від системи, коли ми самі сприяємо її розвитку? Хіба не краще було б своєчасно повідомляти вищі органи про явні порушення? Тим більше зараз, на хвилі європеїзації, дедалі більше держслужбовців зацікавлені в поширенні «прозорої» освіти.

2. Достойна кара

Зараз за побори у навчальних закладах «дають» від 1 до 3 х років або штраф від 500 грн. Чи боятимуться хабарники такої кари? На досвіді тієї ж Грузії ми бачимо, як за допомогою жорстких методів покарання можна встановити порядок за короткий час. Звільнення людини, бодай раз поміченої у хабарництві, без можливості відновлення, серйозні штрафи й ув’язнення на достатню для осмислення своїх дій кількість років — усе це обов’язково дасть свої плоди.

3. Зарплатні

Чому, наприклад, у 70-их роках минулого століття не було такої проблеми із хабарництвом у сфері освіти? А просто із тим рівнем зарплати учителів та директорів нікому не потрібно було шукати прибутку на стороні. Учитель отримував вдвічі більше за колгоспника, а тепер навіть двірник може із ним конкурувати. Чи буде стимул у наших вчителів працювати чесно?

4. Єдині екзамени

І в ідеально налагодженій системі все одно будуть свої проколи. А отже, будуть і хабарі. Як перебороти те, що, здається, перебороти неможливо? Це питання дуже гостро стояло на початку 2007-го року. Саме тоді було запроваджено і введено «в експлуатацію» ЗНО, що одразу розставило усе на свої місця. Єдиний екзамен із тисячами перевірок, на якому (майже) неможливо підробити свої знання — чи це не справжня знахідка? Чи не показує воно справжнє обличчя «липових» відмінників?  То чому б не запровадити його на кожному етапі освіти? (Що, до речі, зараз уже робиться, але на рівні ВНЗ.) Був би непоганий засіб боротьби з корупцією — введений кожного року незалежний екзамен для усіх учнів старшої школи, по результату якого корегується річна оцінка. Сучасні ДПА і моніторинги нічого не вирішують, бо проводяться на рівні школи. Щоб досягти результату, іспити слід проводити як ЗНО на державному рівні.

Наразі в нашій країні існує замовчувана проблема, через яку потерпають тисячі дітей. Комусь бракує доказів, іншим — надії щось змінити… Та не забувайте: «слова страшні, коли вони мовчать». Годі вдавати, що все добре! Інакше воно ніколи таким не стане!

Аліса Кузьменко

Аліса Кузьменко — журналіст-початківець, фотограф, наразі займається громадською діяльністю, веде свій блог. В майбутньому планує поповнити ряди українських архітекторів.