Інтерв’ю зі Строковим О.П.

Олександр Петрович Строков – доктор наук, професор, академік Інженерної академії наук, голова департаменту науки Міжнародного конгресу прав і свобод людини «Світ».

Наука дуже різнопланова. Наука – двосічна. З однієї сторони вона робить багато корисного, а з другої сторони з’являються люди, які бажають використати досягнення науки в абсолютно інших цілях. Та ж ядерна енергетика. Здавалось би така колосальна кількість енергії, практично нескінченна, так її використовують в цілях, коли можна знищити дуже багато людей, може навіть всю земну поверхню. Те саме і з ліками. Якщо, припустимо, ліки в маленьких дозах дуже корисні, то змінивши певну дозу або якесь поєднання з чимось, це буде просто смертоносно. Не говорячи вже про те, що наука за своєю суттю важлива, у всіх країнах і у всі часи вона знаходлась під керуванням або царів, або королір, або генеральних секратерів тощо. І забарвлення все таки набавали ті люди. Вони до науки мали не дуже гарне відношення, тому з’являлись проекти, накшталт, освоєння цілини, підйом цілинним із перелогових земель. Скільки туди було вбухано засобів, скільки було втрачено часу, тому здавалось, що від цього більше шкоди аніж користі. Або, припустимо, поворот сибірських річок. Ясна річ, що можливості у Радянського Союзу були практично безграничні, тому повернули б. Але, все таки, наука вчасно зупинила «гарячі голови» і вся ця справа не завершилась катастрофою. Зовсім нещодавно це була боротьба з виноградниками. Наш «вельмишановний» колишній президент дав команду в результаті якої директор інституту виноградарства та виноробства Магарач покінчив із собою, в знак протесту. Я подаю такі приклади, коли наука вступає в конфлікт сама із собою або із суспільством. Тому до неї потібно відноситись бережливо та підходити з розумом. Ось тому керівник департаменту і вирішив, що науку потрібно залучити сюди. Здавалось би, захист прав і свобод  людини і наука. Але разом з тим, в останній час утворились такі тенденції і напрямки з гуманізації науки.

Ми знаємо того ж Енштейна, Сахарова, Ніколло Тесло, які робити такі колосальні відкриття, і потім, коли вони задумувались про те, як ці відкриття можуть вплинути на людство, вони вжахнулись, і вони виражали дуже серйозне занепокоєння і стурбованість, що це може потрапити не в «ті руки». До сих пір в США у всіх прогресивних країнах боряться за те, щоб ядерна зброя не потрапила в руки країн, котрі можуть, не думаючи про майбутнє, використати її і нанести колосальну шкоду. Тому ми зараз разом з керівництвом готуємо перспективний план роботи, для цього департаменту, в якому будуть враховані всі ці моменту впливу науки на життя людей. Звичайно, людина – істота, навколо якої все крутиться, все направлено на неї. Тому гуманізація науки включає в себе цілий ряд моментів, які ми будемо розробляти.

Можливо навіть пов’яжемо свою дяільність з Пагуошським рухом, який займається різного роду гуманітарними катастрофами і голодом, боротьбою за мир, роззброєння.

Можливо ми включимо в свою роботу організацію певних лекцій в технічних ВНЗ, щоб таким чином ввести в свідомість майбутніх вчених цю гуманітарну складову. Бо вони націлені на що? Вони націлені на меншу металоємність, на більшу продуктивність, тобто вони за інерцією виконують ті вимоги, які були раніше. Бери більше, кидай далі. Економіка теж включається в науці, але має свій інтерес, вона вимагає меньших витрат і більшого прибутку. І коли це вступає в конфлікт із загальнолюдськими поняттями, то важко втримати людей жадібних. Тому і цей момент ми будемо відображати. Тобто, виховна функція науки має бути на початку шляху, щоб в подальшому гармонізувати розробки цих вчених, щоб вони і полегшували, і прискорювали, але разом з тим або мінімізували шкоду, яку вони можуть нанести, або взагалі її анулювати. Звичайно задача надважка.

Сахаров каявся, по-моєму, навіть став трошки релігіозним на цьому грунті, тому що воднева бомба, до якої він був причетний, просто змінила світове відношення до всього. А він людина м’яка, інтелігентна. Взагалі, вчені, як правило, дуже різнобічно розвинуті. Є ті, хто пише вірші, є ті, хто грають на скрипках, вирішуючи при цьому якісь багатоповерхові рівняння, вибудовуючи колосальні теорії, які навіть не можуть вкластись в голові. Тому вони у більшій мірі здібні охопити взагалі весь цей спектр.

Ми не знаємо тої генної інженерії, якою займаються американські, китайські вчені. І ось ці пташині грипи, які з’являються, просто так не падають з неба. В нормальних лабораторія, нормальні люди сидять і готують таку зброю, яка в лічені місяці зможе знищити весь Китай з його мільярдним населенням. Це стримуючий фактор для початку будь-яких різких рухів. В політиці, в економіці, в науці бувають різки прориви, але їх слід уникати і обдумано, взвішено підходити до більш широкого поширення новшеств. Особливо зараз.
Які цілі можуть штовхати людей на створення, наприклад, курячого грипу? Або навіщо створювали спочатку віруси, а потім створили антивіруси для комп’ютерів щоб захищатись від цих вірусів? На те питання може відповісти один із законів філософії: єдність і боротьба протилежностей. Без нього ніяк не можна, на цьому і грунтується прогрес. Створюються ракети і тут же створюються протиракетні комплекси. Відбувається змагання. Але краще щоб це змагання стримувалось розумними людьми.