Чи зупинить брудні гроші фінансовий блокпост

Внесенням змін до законодавства Верховна Рада хоче покласти край відмиванню грошей та фінансовому тероризму. Але чи нові норми будуть реально дієвими і чи не стануть вони перешкодою законній фінансовій діяльності?

4 березня набули чинності зміни до закону про боротьбу з відмиванням грошей та фінансуванням тероризму (№ 1702-VII від14 жовтня 2014 р.). Важливість регулювання даної сфери правовідносин важко переоцінити в сьогоднішніх умовах. Втім, на ефективність практичного застосування закону впливатиме його недосконалість. Зокрема, експерти відзначають такі вади документу, як нечітке визначення термінів, надмірні повноваження регулятора з одного боку, та неналежний захист прав суб’єктів, що підлягають фінмоніторингу, з іншого.

Які фіноперації відстежуються

Відповідно до закону, під обов’язкову перевірку на можливе відмивання коштів або фінансування тероризму потрапляють фінансові операції, сума яких перевищує 150 тис грн, або еквівалент цієї суми, якщо операції проводяться у валюті чи банківських металах. Крім того, ці операції повинні мати одну або більше ознак, перелічених в законі (ці ознаки властиві більшості фіноперацій). Юрист судового відділу ЮК «Грищенко, Пронін та партнери» Соломія Слижук серед основних операцій, які здійснюються більшістю громадян і підпадають під моніторинг, виділяє, зокрема, операції з готівкою (внесення, переказ, отримання коштів), зарахування коштів на поточний рахунок юр- або фізособи-підприємця чи списання коштів з їх поточного рахунка, тощо. За словами юриста, слід пам’ятати, що операція зарахування на рахунок суми, яка дорівнює чи перевищує 150 тис грн із подальшим перерахуванням повної суми чи її частини на інший рахунок підлягає обов’язковому фінмоніторингу.

Водночас, аби уникнути моніторингу, лишається можливість дроблення платежу, що перевищує граничну суму на менші суми.

«На мою думку, зарахування готівки на рахунок в сумі 149 тис грн протягом одного робочого дня не підлягає обов’язковому фінансовому моніторингу. Таким чином можна зарахувати потрібну суму, повторивши дану операцію певну кількість разів протягом декількох днів. Аналогічна ситуація з перерахуванням іншій особі коштів, сума яких дорівнює чи перевищує суму вищезазначених зарахувань готівкових коштів», — говорить Соломія Слижук.

Але, крім обов’язкового фінмоніторингу, закон передбачає ще і внутрішній, що не залежить від сум операцій. Під такий моніторинг потраплять фінансові операції, щодо яких у суб’єкта первинного фінмоніторингу (СПФМ) виникають підозри. Останні можуть ґрунтуватись, зокрема, на визначених самим суб’єктом критеріях, з урахуванням ризиків, встановлених Держфінмоніторингом. Також підозрілими будуть операції, що не відповідають фінансовому стану чи змісту діяльності клієнта.

Хто моніторить гроші крім банків

Варто знати, що крім банків, інших фінустанов законом визначені й спеціальні СПФМ. До них, зокрема, віднесені адвокати, юристи, нотаріуси, аудитори, бухгалтери та навіть ріелтори. Ці суб’єкти, крім останніх, повинні моніторити фіноперації клієнтів щодо купівлі-продажу нерухомості, управління активами чи рахунками клієнта, супроводження реєстрації, купівлі-продажу, або супроводження діяльності чи аудиту юросіб та ін. Ріелтори мають аналізувати фіноперації клієнтів під час підготовки та здійснення правочинів з купівлі-продажу нерухомості.

Разом з тим, передбачено, що перелічені суб’єкти моніторингу можуть не повідомляти контролюючий орган про свої підозри, коли отримана інформація захищається їх професійною таємницею. Тобто, в багатьох випадках згадані СПФМ можуть нікого ні про що не інформувати, посилаючись на адвокатську, нотаріальну чи комерційну таємницю.

Втім, з 4 лютого набули чинності зміни до законів про адвокатуру, нотаріат, аудиторську та бухгалтерську діяльність. Відповідно до них, подання інформації про відмивання коштів чи фінансування тероризму належним органам не є порушенням професійної таємниці суб’єктів регулювання згаданих законів. Більш того, окремо зазначається, що ці суб’єкти не несуть відповідальності навіть коли такими діями завдано шкоди юр- або фізособам, якщо суб’єкти діяли в межах виконання закону «Про запобігання та протидію легалізації…». Крім того, в законодавстві не визначено окремо таких понять, як професійна таємниця юриста чи ріелтора. Отже ці суб’єкти господарювання не зможуть посилатись на професійну таємницю, аби не «зливати» інформацію про фін операції клієнтів.

Держава переклала свої функції на приватний сектор

Партнер АО «AVER LEX» Ігор Федоренко відзначає, що основними принципами діяльності таких інститутів як адвокатура, нотаріат, аудиторська діяльність є збереження професійної таємниці та довіра клієнта. Законом за адвокатом закріплено право пріоритету професійної таємниці над виконанням функцій первинного фінанмоніторингу, що є позитивним. Однак змінами держава звільнила адвоката, який подає відомості, щодо фінанмоніторингу клієнта, від відповідальності за розголошення професійної таємниці. Встановивши, що таке розголошення не є порушенням адвокатської таємниці.

«Таким чином, законодавство є лояльним щодо права адвоката на збереження професійної таємниці. Але, з іншого боку, надає йому можливість правомірно повідомляти інформацію про клієнта відповідному держаному органу, якщо така інформація віднесена до сфери фінансового моніторингу», — говорить юрист.

Проте, на його думку, з урахуванням правової природи та функції адвокатури, доцільно було б взагалі виключити адвокатів із переліку суб’єктів моніторингу. Адвокатура має залишатися виключно правозахисним органом, з абсолютним захистом професійної таємниці. «Операції, щодо яких на адвоката покладено обов’язок з моніторингу, як правило пов’язані з реєстраційними та іншими заходами інших інституцій, таких як нотаріат (операції з нерухомості), оператори ринку цінних паперів, фінансові установи, органи державної реєстрації, які мають можливість здійснювати моніторинг зазначених операцій і без участі адвокатів», — аргументує Ігор Федоренко.

Про недоречність перекладання обов’язку щодо фінмоніторингу на адвокатів, нотаріусів, аудиторій й ін., зазначало й Головне юридичне управління Верховної Ради. «Крім часткового покладення функцій держави щодо боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, на суб’єктів недержавного сектору та за їх рахунок, певною мірою легалізується здійснення по суті оперативно-розшукової діяльності приватними особами», — йдеться у висновку управління до відповідного законопроекту. З іншого ж боку, зазначили фахівці, суб’єктам фінмоніторингу надано широке коло повноважень щодо збору, аналізу, узагальнення будь-якої інформації про фінансові операції. Також не встановлено межі повноважень суб’єкта державного фінмоніторинга, що здійснює контроль над СПФМ.

Під прицілом юрособи

Також варто звернути увагу, що останніми змінами СПФМ зобов’язані приділяти більше уваги публічним діячам, перелік яких наводиться в законі: від президента, депутатів прем’єра до очільників обласних органів виконавчої влади і керівників держпідприємств. Щодо таких осіб має бути встановлено підвищений ступінь ризику.

Крім того, новації стосуються й юридичних осіб. Зокрема, СПМФ повинні встановлювати кінцевого бенефеціарного власника (контролера) юрособи, для чого вони витребовують первинні документи щодо структури власності та користуються доступною публічною інформацією. «Насправді не важко отримати необхідну інформацію про клієнта, тому що СПФМ може звертатися із запитом до уповноважених органів про надання всієї необхідної інформації», — говорить Соломія Слижук. Втім, у Головному юруправлінні ВР звертають увагу на нечіткість визначення, хто ж це такий — кінцевий бенефеціар.

«Відсутність належних критеріїв віднесення фізичних осіб до категорії осіб — «кінцевих бенефеціарних власників (контролерів)» на практиці призведе до неоднозначного тлумачення норм прийнятого закону та неповноти правового регулювання. Тобто проектом порушено принцип юридичної визначеності як складової конституційного принципу верховенства права», — йдеться у висновку експертів.

Довідка

Відповідно до ст. 209 ККУ, легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом полягає у вчиненні фіноперації з коштами чи майном, одержаними внаслідок протиправного діяння, а також вчиненні дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження коштів або майна. Такі дії караються позбавленням волі на строк від трьох до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна.
Ст. 258-5 ККУ визначає фінансування тероризму, як дії, вчинені з метою фінансового або матеріального забезпечення окремого терориста чи терористичної групи (організації), організації, підготовки або вчинення терористичного акту, втягнення у вчинення терористичного акту, публічних закликів до вчинення терористичного акту, сприяння вчиненню терористичного акту, створення терористичної групи (організації). За це передбачено санкції у вигляді позбавлення волі на строк від п’яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Також ст. 209-1 ККУ встановлено кримінальну відповідальність за умисне порушення вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, якщо такі діяння заподіяли істотну шкоду. За це передбачено штраф від однієї до п’яти тис НМДГ (17-85 тис грн.) з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Вілен Веремко

Низька правова культура громадян суттєво гальмує розвиток країни. Зі злом необхідно боротись. Функції журналістики — інформативна, виховна, організаторська, — покликані допомагати у цій боротьбі.